Тараканівська громада
Рівненська область, Дубенський район

Історія с. Рачин

Буйноквіття полів: скільки сягає око, тремтить - переливається під сонцем ніжна блакить льонів, красуються у зелених вінках лісів ясні озера, голубі ріки - це Рачин, яке межує з містом Дубно на річці  Липка, притокою Ікви. Перша засвідчена назва - Ратчин. Вона достовірна, мотивована й могла би бути відновленою. У ній приховане старовинне ім’я людини Ратко, то розвинулося з двокомпонентних типу Ратимир, Ратибор, де частина  «рат» означала «ратний», «доблесний», «поборник». Ім’я Ратко, де нарощене «ко» виражало пестливість, засвідчене з 1552 року. Воно належало слузі Луцького замку. Звичайно Ратко пішов від Рата, що дало їй такі прізвища як «Ратов» (1568р.). Ратша (середина 18ст.). Назва Ратчин формувалася через приєднання «ин» до основи імені «Ратк, де «к» закономірно перейшло в «ч». Навіть допустимо, що ім’я мало форму Ратка, тобто в жіночому роді. Діюча назва Рачин розвинулася з Ратчин внаслідок утрати «т» ,що видно утруднювало вимову близько звучних приголосних «т» і «ч». Словом, відбулося так зване спрощення, типове для української мови.

На фото - сільська вулиця На фото - толока

У народних поясненнях є різне. Одні пов’язують Рачин із словом рать, бо мовляв, тут відбулася «ратна» битва. Другі – з словом Рак, оскільки в Липці, яку ще називають Рачою, ловили раків. Ще інші бачать засновниками села вихідців з поселення Рачинці що на Хмельниччині або Рачина Волинської області. Як видно, майже всі версії будуються на новій назві, не ураховуючи давнішої «Ратчин». У Рачині засвідчені дрібні іменовані об’єкти: озеро Черем’я, штучно утворене в лісовому урочищі Черем’я де можливо, приховане слово «черемха» (невелике дерево або кущ ) або прізвище Черема «смугастий», озеро Синюкове (на маєтності Синюка ),Польове, Широке, болота – Квасне, бо дуже мокре, Велика Решітка, Мала Решітка,( місце де рубали «решітки» тобто дрібні жердини ) Острови (серед полів ): поля - Завалля, Залісся, Чеське, Середня рука, Крайня Рука, Од міста Рука (під словом «рука» тут слід розуміти розгалуження масиву від центру): вигони Загорода (обгороджене місце жердинами ). Медин (в околиці маєтності Меди, Медина ), Заболіття, горби Велика Лиса, Мала Лиса (позбавлені на вершині рослинності), Мухова скала (на маєтності Мухи), кутки - Лепехів’я, Дев’ята Рота, Циганія, Шлях, Хутір. До Рачина належав хутір Зюків. Його назва пішла від призвіща Зюк-"баламут","пустун". В описі Луцького замку 1545 року про це поселення читаємо: « В  Ратчине не надобно (не слід ) брать мита». Але грамота другої половини 15 століття оповіщає: в Рачині не надобе «давати мита». Отже, з’являється нова форма назви, від якої засвідчений відповідний прикметник у скарзі підстарости Михайла Мишки з 1561 року, де сказано, що «погорельськими й рачинськими крестьянами князя Константина Острожского» вчинено грабунок і побої його слугам, селянам. Акт 1801 року згадує «Рачин» з нагоди переліку податкових повинностей натурою і грішми. Старі люди розказують, що село було дуже мале, до 20 хат. У цих місцях була рать і жили вояки  з австрійської армії, на них казали австріяки, або катуни.

Ще до Рачина були приписані с. Заволлє (частина сучасної Мирогощі) і с. Панталія, тепер вони відійшли.

В описі Луцького замку село згадується в 1545 р. За даними І889року в "Ратчині' було 138 дворів і 1174 прихожан. Церква в ім’я Казанської Ікони Божої Матері збудована в 1858р. на кошти поміщиці княгині Ядвіги Любомирської, дерев’яна хрестообразна, крита залізом на кам’яному фундаменті, з дзвоном, розміщеним в західному куполі церкви. У церкві Казанської Божої Матері зберігалися копії метричних книг з 1747р. В 1865р. із матеріалу не діючої Косьмо-Дем’янської церкви на місцевому кладовищі побудована церква в ім’я святої Великомучениці Варвари. В 1999 році заново відремонтована.

Стараннями настоятеля о. Ф. Шеметила і парафіян в 1927 році було закладено камінь під храм Казанської ікони Божої Матері, а вже в 1930 році Кременецький Богоявленський  монастир освятив кам’яний Казанський храм з дзвіницею, який є справжньою окрасою села.

Отець Ф.Шеметило з сільськими дітьми

Для цієї церкви один з прихожан за власні кошти ( 12 тисяч злотих) зробив чудовий іконостас, а другий купив панікадило. На кошти братчиків Свято-Казанської церкви священик Петро Корнійович замовив ікону Тверської Божої Матері. ЇЇ залізницею привезли до Дубна. Спочатку принесли у Страклівський храм, а вже потім у село Рачин. В період першої світової  війни Казанський храм в Рачині був зруйнований вогнем артилерії. Тоді богослужіння відправлялися у невеликій Варваринській церковці.

Богослужіння у храмі Казанської ікони Божої Матері.

 (70-ті роки)

В селі Рачин діяла початкова школа. Однокласне народне училище Міністерства Народної освіти існує з 1874р. В 1913 році в школі було три класи. В той час Рачин знаходився під Польщею. А з 1919 року вже було 7 класів, в яких навчалося 43 учні і працювало 3 вчителі.

В 1951 році було розпочато будівництво Рачинської восьмирічної школи, а навчання в ній розпочалося в 1954 році. В 1963 році в Рачинській восьмирічній школі навчається 173 учні, а їх навчає 12 вчителів, з них 7 має вищу освіту.

В 2012 році в школі відбулася реконструкція. На першому поверсі встановлений туалет  та замінено на нові пластикові 48 вікон. В 2012-2013 навчальному році в Рачинській загально-освітній  школі І-ІІ ступеня   навчається 137 учнів.

В 1939 році була створена сільська рада. А в 1940 –заснований колгосп. Він був створений з 12 бідняцьких господарств. Колгосп мав назву Кірова.

Перші колгоспники (Поровчук Василь, Поровчук Харитина, Горнійчук Митрофан та інші. )

Від 1948 р. до 1958 р. було завершене будівництво колгоспної бригади. Пізніше колгосп носив назву « Прогрес», до складу якого входили такі населені пункти: с.Рачин, Тараканів, Загорці. В 70-их роках в колгоспі вирощували такі культури: пшениця, жито, овес, ячмінь, гречка,  цукровий буряк, кукурудза. На 100 га землі - 57 поголів’я худоби. В колгоспі було  8 тракторів, 3 комбайни, з них 1 зерновий, 2 бурякозбиральних.

(Передові комбайнери)

В 1992 році колгосп реорганізований в КСП «Рачинське». На даний час – ПрАТ Райз-Максимко Рачинська філія.

В 1963 році було відкрито реконструйований клуб та бібліотеку, нині будинок культури. За останні 5 років заклад культури отримав нове обличчя: повністю замінено вікна на енергозберігаючі, у глядацькому залі замінено підлогу та зроблено капітальний ремонт, кабінет директора облаштовано новими меблями, а фойє, місце де проводяться дискотеки, всміхається світлими стінами та красивим оздобленням. В 2012 році подвір’я будинку культури вкладене бруківкою, а літо 2013 року було гарячим у плані капітального ремонту покрівлі будинку культури, восени було пофарбовано фасад будівлі.

В приміщенні закладу культури знаходиться бібліотека, яка в 2011 році виграла конкурс в програмі Бібліоміст і отримала: три комп’ютери з веб-камерами, вільний доступ до мережі Інтернет, принтер та сканер.

В 2011 році в Рачині було відкрито відділення пошти та зв’язку, яке  не тільки забезпечує населення інформаційно, але й полегшило оплату комунальних послуг для жителів села, адже для цього тепер не треба їздити в місто.

В 2011 році було проведено освітлення всіх вулиць села аж до овочесушильно - концервного  заводу.

9 травня 2013 року рачинці День Перемоги відзначали з особливим настроєм, адже до свята був відкритий і освячений оновлений пам’ятник односельчанам, які загинули у Великій Вітчизняній війні

На сьогоднішній день село Рачин майже зімкнулося з містом. Новостворені вулиці межують з вулицями м.Дубна в районі овочесушильно - концервного  заводу.

Село Рачин розвивається і молодіє з кожним роком, адже ще багато справ, які робляться по благоустрою нашого села тільки розпочинаються. І ми надіємося, що це обов’язково увійде до історії нашого села.